Шістдесятники — покоління українських письменників, художників і правозахисників, яке прийшло в культуру на межі 1950–60-х, у коротку добу «відлиги». Вони повернули українській літературі особисту інтонацію й заплатили за це арештами, таборами й забороною друкуватися. Нижче — хто до них належав, що написав і чим усе закінчилося.
Коротко: хто такі шістдесятники
Це покоління, яке почало друкуватися приблизно з 1961–1962 років. Його поява стала можливою після смерті Сталіна 1953 року й засудження культу особи на зʼїзді компартії 1956-го: цензура ненадовго послабшала, і в літературу ввійшли люди, які писали не за приписом.
Головна їхня відмінність від попередників — повернення особистого голосу. Замість колективного «ми» пролетарської поезії зазвучало «я», яке має право сумніватися, любити й не погоджуватися.
Звідки вони взялися
Між цим поколінням і Розстріляним відродженням лежить розрив у тридцять років. Учителів, у яких можна було б учитися напряму, не лишилося: одних розстріляли, інші замовкли, а книжки 1920-х зберігалися у відділах спеціального зберігання.
Тому шістдесятники багато в чому відновлювали обірване: шукали заборонені тексти, переписували їх від руки, перевидавали, повертали імена. Це і сформувало їхнє відчуття власної місії.
Була й ще одна обставина, суто біографічна. Це перше покоління, яке не памʼятало довоєнного терору на власному досвіді: більшість народилася в 1930-ті, а війну пережила дітьми. Вони виростали вже після того, як найстрашніше сталося, і тому не мали вкоріненого страху, який паралізував старших. Саме цим часто пояснюють сміливість їхніх перших виступів — і те, наскільки несподіваною для них виявилася реакція влади.
Де вони збиралися
| Осередок | Місто | Роки | Чим був важливий |
|---|---|---|---|
| Клуб творчої молоді «Сучасник» | Київ | 1960–1964 | головний осередок: вечори, виставки, вивчення репресованої спадщини |
| Клуб «Пролісок» | Львів | 1962–1964 | західноукраїнський центр руху |
| Самвидав | скрізь | з середини 1960-х | машинописне поширення заборонених текстів, головний канал покоління |
| Редакції журналів | Київ | 1961–1965 | «Дніпро», «Вітчизна», «Літературна Україна» — поки їх не почали чистити |
Представники й твори
Нижче — імена, які найчастіше трапляються у шкільній програмі, та їхні головні тексти.
| Автор | Головні твори | Доля |
|---|---|---|
| Ліна Костенко | «Проміння землі», «Маруся Чурай», «Берестечко» | заборона друку з 1972 до кінця 1970-х |
| Василь Симоненко | «Тиша і грім», «Лебеді материнства» | помер 13 грудня 1963, у 28 років |
| Василь Стус | «Зимові дерева», «Палімпсести» | два строки; загинув 4 вересня 1985 у таборі на Уралі |
| Іван Драч | «Соняшник», «Балада про соняшник» | зберіг можливість друкуватися, згодом політик |
| Микола Вінграновський | «Атомні прелюди», кінорежисура | усунутий від головних проєктів |
| Іван Світличний | критика, переклади, самвидав | арешт 1972, табір і заслання |
| Євген Сверстюк | «Собор у риштованні» | арешт 1972, 12 років табору й заслання |
| Іван Дзюба | «Інтернаціоналізм чи русифікація?» | арешт 1972, змушений до покаяння |
| Григір Тютюнник | «Три зозулі з поклоном», «Климко» | цькування, самогубство 1980 |
| Алла Горська | монументальне мистецтво, вітраж у КНУ | вбита 28 листопада 1970 |
Про що вони писали
Теми шістдесятників легко впізнати: вони виростають із досвіду покоління, яке виросло в повоєнній бідності й уперше отримало дозвіл говорити від себе.
| Тема | Як звучала | Де шукати |
|---|---|---|
| Гідність окремої людини | право на власну думку й на помилку | лірика Симоненка |
| Мова й памʼять роду | мова як спадок, а не засіб спілкування | «Лебеді материнства» |
| Історія без прикрас | минуле як відповідальність, а не парад | «Маруся Чурай» Костенко |
| Сумління | ціна мовчання й ціна слова | есеїстика Сверстюка |
| Село і місто | людина між двома світами | проза Григора Тютюнника |
| Природа й сучасність | техніка поруч із живим | «Атомні прелюди» Вінграновського |
Прикметно, що прямої політики в цих текстах майже немає. Політичними їх зробило не те, про що вони написані, а те, що автор говорив власним голосом — у системі, де це вже вважалося викликом.
Два удари: 1965 і 1972
Відлига виявилася короткою. Покоління зламали двома хвилями арештів.
| Коли | Що сталося | Наслідок |
|---|---|---|
| серпень–вересень 1965 | перші арешти серед української інтелігенції | близько двох десятків затриманих, здебільшого у Києві та Львові |
| 4 вересня 1965 | виступ у кінотеатрі «Україна» в Києві | Дзюба, Стус і Чорновіл публічно сказали про арешти — безпрецедентний крок |
| 1965 | написано «Інтернаціоналізм чи русифікація?» | текст пішов у самвидав і став маніфестом покоління |
| листопад 1970 | вбивство Алли Горської | рух втрачає одну з ключових постатей |
| січень 1972 | масові арешти по всій Україні | десятки вироків; більшість авторів зникає з літератури на роки |
| 1976 | створення Української Гельсінської групи | частина шістдесятників переходить до відкритого правозахисту |
Після 1972 року вибір звузився до трьох варіантів: мовчати, писати «як треба» або йти в табір. Кожен із названих вище зробив його по-своєму, і саме це робить історію покоління такою неоднозначною.
Самвидав: як поширювали заборонене
Коли редакції зачинилися, література не зникла — вона перейшла в машинопис. Самвидав став окремим явищем із власними правилами.
Саме так розійшлася праця Івана Дзюби «Інтернаціоналізм чи русифікація?», так зберігалася табірна лірика Стуса, так поверталися в обіг твори 1920-х. Зберігання самвидаву само по собі було підставою для обвинувачення, тому кожна вціліла папка — результат чийогось особистого ризику.
Не лише література
Покоління було ширшим за письменство: у ньому працювали художники, режисери й музиканти.
- Малярство й монументальне мистецтво. Алла Горська, Опанас Заливаха, Людмила Семикіна, Галина Зубченко повернули в українське мистецтво народну традицію в сучасній формі. Їхній вітраж із Шевченком у Київському університеті знищили одразу після встановлення.
- Кіно. Українське поетичне кіно — «Тіні забутих предків» Сергія Параджанова, фільми Юрія Іллєнка й Леоніда Осики — виросло з того самого середовища.
- Переклад. Григорій Кочур і Микола Лукаш, старші за віком, стали для покоління вчителями й повернули українській мові світову класику.
- Музика. Композитори Леонід Грабовський і Валентин Сильвестров у ті ж роки вивели українську академічну музику до сучасного європейського звучання.
Що читати насамперед
- «Лебеді материнства» Василя Симоненка — найвідоміший вірш покоління, короткий і зрозумілий із першого читання.
- «Маруся Чурай» Ліни Костенко — історичний роман у віршах, який вважають вершиною української поезії другої половини ХХ століття.
- «Палімпсести» Василя Стуса — табірна лірика, написана в умовах, де за зошит карали. Найважчий і найсильніший текст періоду.
- «Три зозулі з поклоном» Григора Тютюнника — новела на кілька сторінок, яку часто називають найкращим українським оповіданням про любов.
Чим вони важливі сьогодні
Шістдесятники зробили дві речі, наслідки яких відчутні досі.
- Повернули тяглість. Саме вони витягли з небуття імена 1920-х і довели, що українська література не почалася 1917 року.
- Створили правозахисний рух. Українська Гельсінська група виросла безпосередньо з цього середовища, а з неї — політичні структури кінця 1980-х.
- Повернули мову в міську культуру. До них українське слово асоціювалося переважно із селом; після них стало зрозуміло, що нею можна писати про що завгодно.
- Дали приклад особистого вибору. Їхні біографії донині лишаються найчастішим матеріалом для шкільних творів про сумління й відповідальність.
Поширені запитання
❓ Хто такі шістдесятники простими словами?
Покоління українських письменників, художників і громадських діячів, які прийшли в культуру на початку 1960-х років, повернули їй особистий голос і за це зазнали переслідувань.
❓ Чому їх так назвали?
За десятиліттям, у яке вони почали друкуватися. Термін побутує і щодо інших республік колишнього СРСР, але в Україні він тісно повʼязаний саме з опором русифікації.
❓ Хто належить до шістдесятників?
Ліна Костенко, Василь Симоненко, Василь Стус, Іван Драч, Микола Вінграновський, Іван Світличний, Євген Сверстюк, Іван Дзюба, Григір Тютюнник, Алла Горська та інші.
❓ Що сталося 1972 року?
У січні 1972-го відбулися масові арешти української інтелігенції. Це був найбільший удар по поколінню: десятки людей отримали табірні строки, а решта на роки втратила можливість друкуватися.
❓ Як загинув Василь Стус?
Він помер 4 вересня 1985 року в таборі на Уралі під час другого увʼязнення, після оголошеного ним голодування. На той момент він відбував десятирічний строк.
❓ Чим шістдесятники відрізняються від Розстріляного відродження?
Розстріляне відродження — покоління 1920-х, знищене репресіями 1930-х. Шістдесятники прийшли на тридцять років пізніше й багато в чому відновлювали обірвану традицію. Їх теж репресували, але більшість вижила.
